Колишні республіки СРСР проти Росії: як допомагають Україні

Володимир Миленко

журналіст

Серед світової спільноти є низка країн, для яких російсько-українська війна значить більше, ніж просто конфлікт на політичній мапі світу, — це колишні республіки СРСР, країни, які, за логікою Кремля, займають територію "історичної Росії". Хто на чиїй стороні у цій війні і як колишні сусіди по Радянському Союзу допомагають Україні — у сьогоднішньому матеріалі.

На момент зникнення з політичної мапи світу СРСР складався з 15 союзних республік. Три з них беруть безпосередню участь у нинішній війні. Це, з одного боку, Україна, з іншого ж — Росія та підконтрольний їй сателіт, Білорусь. Усі інші 12 країн мають кожна свою позицію щодо війни і діють відповідним чином.

Найбільші партнери України

Особливу позицію в історії з війною займає Молдова. Нинішня, проєвропейська влада цієї країни відверто визнавала, що, якби не Україна, то жертвою російської агресії стала б саме Республіка Молдова. Крім того, Молдова з Україною спільно крокують у напрямку Європейського Союзу — саме ці дві колишні радянські республіки отримали у червні 2022 року статус кандидатів на вступ до ЄС. Тож, із цілком зрозумілих і об'єктивних причин Молдова — принаймні, до зміни цієї влади на стару чи нову проросійську — перебуває на українському боці.

На відміну від Молдови, трьом колишнім прибалтійським республікам — нині країнам Балтії — російська агресія напряму не загрожує. Але при цьому саме Естонія, Латвія і Литва є найстійкішими партнерами України у нинішній геополітичній ситуації. Вони оголосили про підтримку України ще 2014 року, після анексії Криму та початку війни на Донбасі. І ця підтримка не обмежилася лише заявами та політичними закликами в парламентах цих країн.

Ще до початку повномасштабної війни Латвія і Литва почали передавати Збройним силам України летальну зброю — зокрема, у лютому 2022-го вони прислали переносні зенітно-ракетні комплекси FIM-92 Stinger. Гуманітарну допомогу — автомобілі, надувні госпіталі, теплий одяг для військових, генератори та інше — країни Балтії передавали протягом семи років між донбаською війною та повномасштабним вторгненням.

Після початку великої війни ця допомога тільки збільшилася — і зараз саме три балтійські країни надали найбільший обсяг допомоги у перерахунку на ВВП (уже понад 1%). В абсолютних цифрах, звісно ж, це не так багато, як надали ті ж США, Велика Британія чи Німеччина, але підтримка країн Балтії, як військова, так і політична, є дуже важливою для України.

Експерт Петро Черник у коментарі для Новини.LIVE заявив, що ця підтримка не зникне і після завершення війни. "Це наші абсолютні союзники, з якими в України не буде жодних проблем у майбутньому", — упевнений Черник. І це буде дуже важливо для майбутньої євроатлантичної інтеграції нашої країни, бо в цьому процесі саме країни Балтії та сусідня Польща є найбільшими і найактивнішими адвокатами України.

Південний Кавказ: одні з трьох

Один із найскладніших в геополітичному плані регіонів екс-СРСР — це Південний Кавказ (в радянській традиції ці три країни регіону називали "республіками Закавказзя"). З цього тріо зараз лише Азербайджан відкрито підтримує Україну. Причому не тільки гуманітарною допомогою, а і зброєю. Зокрема, у лютому поточного року азербайджанська армія передала українським колегам 120-мм міномети 40M11 HE-frag. Крім того, Баку допомагав Києву у відновленні енергетичної інфраструктури, пошкодженої внаслідок російських обстрілів восени-взимку 2022 року.

Причин для такої підтримки України у Азербайджану, зазначив Петро Черник, кілька. По-перше, Азербайджан — частина тюркського світу, де зараз через позицію головної країни цього регіону, Туреччини, посилилася ідея пантюркізму. Для цієї ідеї Росія є очевидним суперником. Тож Азербайджан є партнером України уже із засадничих причин, які навряд чи можливо змінити без якихось кардинальних змін у самій кавказькій країні (чого наразі не спостерігається).

Є ще один фактор, який має назву "Нагірний Карабах". Азербайджан намагається відносити свою територіальну цілісність, тобто повернути під власний контроль карабаську автономію, населену вірменами. А на боці Вірменії у цьому конфлікті виступає Росія — формально як "миротворець". Тому послаблення РФ унаслідок поразки в Україні є очевидним плюсом для Азербайджану.

А для іншої країни Південного Кавказу, іншого учасника карабаського конфлікту — Вірменії — поразка Росії може стати фатальною. Йдеться принаймні про втрату контролю над Арцахом (так Нагірний Карабах називають у Вірменії). Тому Єреван і не підтримує у нинішній війні Київ. Крім того, є і цілком офіційні причини — ця країна входить до проросійських Євразійського економічного союзу та Організації договору про колективну безпеку. І хоч самі вірмени незадоволені тим, як Росія (не) захищала їх у Другій карабаській війні, виходити з цих організацій вони не планують.

Третя країна регіону, Грузія, до жодних проросійських наддержавних структур не входить, але там ситуація є відверто антиукраїнською через фактичного керівника і власника країни, бізнесмена Бідзіну Іванішвілі. Через його і його партії "Грузинська мрія" позицію ця країна не змогла отримати статус кандидата в ЄС разом з Україною і Молдовою — натомість Грузія відкрила кордони для росіян та російського бізнесу, дозволивши, зокрема, пряме авіасполучення.

Тож Вірменія та Грузія, витримуючи нейтралітет і не визнаючи анексії українських регіонів, фактично на боці Росії. Й очікувати якоїсь допомоги від цих країн Україні не варто.

Центральна Азія — вона за кого?

П'ять колишніх середньоазійських республік є найвіддаленішими від України — як у географічному, так і у геополітичному плані. Тож очікувати на якусь серйозну допомогу і підтримку, наголосив Петро Черник, тут не варто.

Втім, щонайменше Казахстан і Узбекистан надсилали до України гуманітарну допомогу, а також відмовилися визнавати анексію Росією українських регіонів (президент Казахстану Касим-Жомарт Токаєв заявив про це на економічному форумі у Санкт-Петербурзі прямо в обличчя Володимиру Путіну). Ці кроки при загальній нейтральності центральноазійських країн є свідченням чіткої проукраїнської позиції. Втім, як мінімум в однієї із п'яти країн регіону у цьому питанні є свої прагматичні інтереси.

Мова про Казахстан.ю у північних регіонах якого є велика російська меншина. Настільки велика, що імперський світогляд РФ щодо цього населення є цілком однозначним — "це наша територія, тому треба її повернути". Тож для Токаєва визнати Крим, Донбас і дві південні області України частиною Росії — це фактично подарувати частину Казахстану Російській Федерації.

Більш того, підкреслив Петро Черник, якби Росії вдалося перемогти в Україні, повернути нашу країну під свій контроль, то питання повернення Казахстану стало б лише питанням часу. Тож Астана має однозначно і беззаперечно уболівати за Україну. Але принаймні публічно це не афішується. Можливо, це пов'язано ще і з впливом у регіоні Китаю, який фактично стоїть на боці Росії у нинішній війні.

Отже, відверто проросійську позицію серед країн — колишніх республік СРСР займає зараз лише залежна від країни-агресора Білорусь. Тоді як про свою проукраїнську позицію заявили не тільки три країни Балтії, які постачають Силам оборони України західне озброєння. Таким чином, можна сказати, що в цілому пострадянський простір зараз є більш прихильним до України, ніж до Росії. Це якщо говорити навіть про політичні еліти і владу — бо, скажімо, у Грузії, попри проросійську владу, велика кількість населення підтримує саме Україну.

Читайте Новини.LIVE!

Підписатися Підписатися